Про мене
В біг закохуєшся майже, як в людину.
Ти спокійно живеш, не знаючи про його існування. І от якогось прекрасного дня ви зустрічаєтесь на випадковій пробіжці і між вами проходить іскра. Ти ще не знаєш, що незабаром вас зв’язуватиме настільки багато, що вже не зможеш без нього. Ти просто сором’язливо біжиш у своїх (скоріш за все) невдалих для першого побачення кросівках. Але вже відчуваєш, як змінюється серцебиття.
Так, біг і серце – нерозривні поняття. Одними ногами, без серця і голови, марафон не пробіжиш.
На мою думку, найбільший секрет успішної пробіжки – простий.Взяти і бігти.
А в чому, з якою швидкістю і, головне, скільки – не має абсолютно ніякого значення.Все це прийде. Десь через рік. Після сотої чи двохсотої пробіжки
Ось подивіться на мене. Я – Олеся.Просто одна з них. ONE OF THEM.З тих, хто «з понеділка» от-от мав вийти на пробіжку у нових кросівках.
Моє перше “бігове” взуття було просто блакитного кольору. Це був єдиний параметр, за яким я тоді обирала кросівки 😆
Я також одна з тих, хто завжди міг пробігти кілометр чи два, але не в холод, не в жару, не вранці, не ввечері, не в обід ну і, звичайно ж, не після обіду. Не у робочі і не вихідні дні.
Я одна з тих, кому заважав час, погода, відсутність компанії, спортивного костюму, навушників, ой – розклеїлися кросівки… А ще було: недоспала, переїла, нема настрою, уже темно, ще темно, багато роботи, прибирання, ремонт….
На мою думку, найбільший секрет успішної пробіжки простий. Беріть і біжіть!
Я – одна з них. Хто розгублено, уже стоячи перед кросівками, задавав собі питання, на які не знаходив відповіді. Чи буде боляче? А куди бігти? А скільки? Куди, скільки і як? В чому? Буде жарко чи холодно? Що скажуть люди? Там що, на вулиці ще й люди?
Я – одна з них. З тих людей, у кого звичайні фізичні дані: права нога завернута всередину, і в неї більша пронація, аніж у лівої. Складно дається розтяжка, незначна плоскостопість, не завжди вдається тримати прес, особливості після народження двох дітей, постійно доводиться контролювати нахил тіла і довжину кроків. І з фізкультури в мене була четвірка. Єдина в моєму шкільному табелі.
Але все це нічого не означає.
Бо я – одна з них. З тих, хто бігає «свої марафони». Чиє світло також горить, якщо подивитися на бігову карту світу. Наприклад в додатку до Coros – мого бігового годинника.
Я з тих, хто вже бігав у дощ. В обідню спеку узбережжям моря. І в сніговій по вкритому льодом стадіону в Києві. Хто зустрічав схід сонця під час пробіжки на океані і проводжав його під вітряками на Тенеріфе. Хто брав участь в естафетах і знаходив на забігах друзів. Кому не холодно, не жарко, і – головне – не страшно і не лінь.
Я з тих, кого на пробіжку виштовхнула невизначеність і дисбаланс в житті, і хто в пробіжках визначився і знайшов баланс. А ще – натхнення, нових друзів, подорожі, досвід і, головне, – саму себе.
Хто починав у тих самих просто блакитних кросівках, а тепер уже вибігав третю пару спеціального бігового взуття.
Хто більше не думає: коли, в чому і як. А просто бере і біжить.
Ви відкрили щоденник бігуна Це розповідь про мій біг
Мій щоденник бігуна – «одного з них» – для вас, які знаходяться на шляху між першою і сотою своєю пробіжкою. Я знаю, як лячно і ніяково буває зробити перший крок. Якими красивими і недосяжними часом здаються тренери і як страшно до них підійти зі своїм «а які кросівки мені купити…»
вересень 2019
Це не збірка порад, тренувань чи готових рецептів. Це розповідь про мій біг.. Читайте, беріть, перевіряйте, приміряйте до себе, вдосконалюйте. Кожен бігун біжить по-своєму. Я – один з бігунів. Я біжу ТАК…